Сучасні багатофакторні теорії особистості в кінцевому рахунку зводять будова особистості до проекція все тих же основних факторів - біологічного і соціального.

Тож як слід ставитися до зазначеної концепції двох факторів? Особа людини, що є і продуктом, і суб'єктом історичного процесу, не могла зберегти біологічну структуру, рядоположенную і рівноправну підструктури соціальної. Природні передумови розвитку індивіда, його тілесна організація, його нервова і ендокринна системи, переваги та дефекти його фізичної організації владно впливають на формування його індивідуально-психологічних особливостей. Однак біологічне, входячи в особистість людини, стає соціальним. Так, мозкова патологія породжує індивідуальні біологічно зумовлені психологічні риси, але особистісними рисами, конкретними особливостями особистості вони стають або не стають в силу соціальної детермінації.

Розповімо про дослідження, у якому вивчалося формування рис особистості людей, чий зріст не перевищував 80-130 см. Було встановлено значну схожість індивідуальних рис цих людей, у яких, крім низького зросту, не було ніяких інших патологічних відхилень. У них спостерігався інфантильний специфічний гумор, некритично оптимізм, безпосередність, висока витривалість до ситуацій, що вимагають значного емоційного напруження, відсутність якої б то не було сором'язливості і т.д. Вказані риси не можуть бути віднесені ні до «ендопсіхіке», ні до «екзопсіхіке» вже хоча б тому, що будучи результатом природних особливостей карликів, ці риси можуть виникнути і сформуватися тільки в умовах тієї соціальної ситуації, в якій карлики знаходяться з моменту, як виявилась різниця росту між ними та їхніми однолітками.